Скрупульозне ставлення до безпеки людського життя є справжнім показником віри
Можна визначити свою ідентичність словами і символами, але це лише в теорії. Щирість таких заяв вимірюється відданістю основним цінностям, закладеним у висловленій ідеї, які, у свою чергу, виявляються у діях. Істинність віри визначається не слоганами чи формою одягу, а уважністю до питань захисту людського життя і гідного ставлення до кожної людини, які лежать в основі всіх світових релігій.
Ми, як мусульмани, маємо категорично відкидати тоталірну ідеологію, яку намагаються розповсюдити терористи; натомість нам слід заохочувати формування всеохопного, але водночас багатого й різнобічного світогляду. Важить, насамперед, те, що всі ми – люди, а не те, яку релігію ми сповідуємо і яку національність презентуємо. Через варварські дії терористів страждає, передусім, моральний образ усього людство.
Нещодавня трагедія у Франції у черговий раз засвідчила той факт, що і богослови, і пересічні мусульмани засуджують і вкрай негативно ставляться до звірських терактів, які начебто здійснюються на релігійному ґрунті. Проте одного засудження й неприняття недостатньо. Не можна допустити того, аби терористи вербували мусульманську молодь до своїх угруповань. Необхідно розумно протидіяти цьому шляхом створення союзів, до складу яких входитимуть державні установи, релігійні лідери і представники організацій громадянського суспільства.
Кожна жертва – це, насемперед, людина
Те, що всі ми – люди, набагато важливіше за нашу національну або релігійну належність. Першим внаслідок варварських терористичних акцій страждає моральне обличчя всього людства. Французькі громадяни, що стали жертвами терактів у Парижі, ліванці-шиїти, які днем раніше загинули від рук терористів у Бейруті, вбиті мусульмани-сунніти з Іраку – всі вони, передусім, люди. Якщо ми не виявлятимемо одне до одного співчуття, не перейматимемося чужим горем і не робитимемо нічого, аби полегшити біль ближнього, про розвиток цивілізації можна і не мріяти.
Слід ставитися до себе критично
Ми, як мусульмани, не маємо прикриватися теоріями змови, що відволікають нас від урегулювання нагальних питань. Натомість нам слід замислитися, чи не демонструємо ми ухил до деспотизму, який потайки оселився у нашій свідомості, чи не стали такі проблеми, як фізичне насильство, нехтування молодддю і відсутність гармонії в освіти причиною того, що наша спільнота, сама цього не усвідомлюючи, підготувала благодатний ґрунт для діяльності тоталітарно налаштованих угруповань, які вербують нових прибічників? Може, саме ми винні в тому, що люди, розчарувавшись у невдалих спробах забезпечити реалізацію основних прав людини, верховенство права і єдину світоглядну систему, опинилися на роздоріжжі і почали шукати свій шлях?
Необхідно відродити свободу думки
Нашій спільноті слід навчитися приглядатися до молоді, що опинилася на розхресті, аби уберегти її від вкрай небезпечних пошуків себе. Для цього необхідно створити структури, які всіляко підтримуватимуть і консультуватимуть різні родини. Ми повинні розвивати активну й позитивну співпрацю з державами, громадянами яких ми є, аби за столом перемовин разом обговорювати плани дій щодо боротьби з тероризмом і ділитися ідеями з цього приводу. Ми маємо навчити представників молодого покоління висловлювати свої думки у демократичний спосіб. Вже з початкової школи дітям треба розповідати про демократичні цінності, що допоможе нам виростити морально здорову молодь. Відродити свободу думки серед мусульман, не змушуючи їх поривати зв’язки зі своєю вірою, ‒ не лише можливо, а й конче необхідно. Тільки так ми зможемо по-справжньому боротися з радикалами й терористами, що вдаються до насилля.
Історія свідчить про те, що наслідками трагічних подій нерідко ставали екстремістські реакції. Мусульмани, що проживають в європейських країнах, прагнуть жити в мирі й спокої. Незважаючи на несприятливі умови, громадяни, що сповідують іслам, мають тісніше взаємодіяти зі своїми державами і брати активну участь у формуванні всеохопної політики, яка допомагатиме їхнім одновірцям краще інтегруватися до суспільства.
Переглянувши своє розуміння релігії і відповідних практик крізь призму сучасності, ми, як мусульмани, мусимо навчитися критично ставитися до себе. Це зовсім не передбачає відриву від мусульманських традицій, навпаки, саме це надасть нам можливість усвідомити ймовірні помилики і, уникаючи їх, ще раз відчути й зберегти справжню сутність Корану і сунни, до чого так прагнули наші пращури.
Ми маємо маргіналізувати радикальні інтерпретації релігії
Ми повинні маргіналізувати всі альтернативні трактування ісламу, які разюче відрізняються від знань, наданих у наших релігійних джерелах. Слід пам’ятати, що такі інтерпретації здійснюються з певною метою. Мусульманські богослови, мислителі й вчені мусять заохочувати комплексний підхід до таких джерел. Нам слід переоцінити настанови, які, формулюючись за умов постійних конфліктів і конфронтацій минулих століть, призводили до протистояння представників різних політичних і релігійних напрямів. Дотримуватися основних постулатів віри не означає тяжіти до догматизму.
Зіткнулися не цивілізації, а варварство із людяністю
Негативне ставлення до мусульман, різкі висловлювання про іслам, а також оборонні позиції, які деякі держави зайняли стосовно мусульман, можуть принести більше шкоди, ніж користі. На жаль, я з сумом мушу констатувати, що внаслідок нещодавніх подій концепт «зіткнення цивілізацій» знову набув популярності у певних колах. Очевидним є тільки те, що така риторика є «бальзамом на душу» для терористів. Те, що ми спостерігаємо сьогодні, ‒ аж ніяк не конфлікт цивілізацій, а боротьба між варварами і людьми.
Мусульмани мають стати вагомим фактором у боротьбі з тероризмом
Ми, мусульманські громадяни, навіть за складних умов повинні брати участь у розв’язанні цієї проблеми. Якщо ми прагнемо зробити свій внесок у захист прав і свобод мусульман і допомогти усім, незалежно від віросповідання, жити в мирі й спокої, нам слід приділити особливу увагу проблемі тероризму з усіма її проявами, починаючи з політичних і економічних, і закінчуючи соціальними і релігійними. Демонструючи на власному прикладі, що таке справжнє благочестя, ми маємо безапеляційно відкидати й сприяти маргіналізації будь-яких радикальних трактувань релігійних джерел, а також бути насторожі щодо їхнього впливу на молодь, яку слід навчати демократичних цінностей з раннього віку. Лише так ми зможемо боротися з тероризмом і тоталітарними ідеологіями, які його породжують.
- Створено .