Фетхуллах Ґюлен – чільний інтелектуал планети
Фетхуллах Ґюлен – чільний інтелектуал планети
Своєрідною сенсацією виявилися результати проведеного американським журналом «Foreign Policy» разом з британським виданням «Prospect» опитування громадської думки, результати якого були оприлюднені в червні 2008 року. Метою опитування було визначення списку чільних (на думку мільйонів респондентів у різних країнах) у світовому вимірі інтелектуалів. На розгляд громадськості було висунуто 100 кандидатур, серед яких шляхом рейтингового голосування належало обрати 20 лідерів. Власне сенсацією стало те, що перший десяток списку складався з представників ісламської цивілізації.
Так у даному випадку було спростовано міф, який до цього часу побутував у країнах західної культури про нібито освітню та філософську закам’янілість, принципову консервативність, неспроможність до модернізації в середовищі народів ісламської традиції. У даному випадку не є принциповим те, що саме вплинуло на такі результати рейтингу – кількість мусульман, які взяли участь у голосуванні, чи авторитет тих інтелектуалів, яких обрано до списку. Адже сам факт участі в голосуванні з застосуванням мережі інтернет прихильників тої чи тої кандидатури свідчить про те, що, по-перше, ці люди були поінформовані про опитування, по-друге, були зацікавлені в участі саме на боці одного з кандидатів, по-третє – мали можливість проголосувати.
По-четверте, учасники голосування розуміли значення рейтингу, а по-п’яте, і це напевне є найважливішим – обираючи,вони виявили обізнаність у царині сучасної наукової, філософської та художньої думки. Таким чином у даному випадку голоси багатьох людей за того чи того ісламського мислителя є адекватним підтвердженням його реального впливу на інтелектуальне життя планети. Сенсацією всередині сенсації виявилося ім’я людини, що очолила список. Ним став турецький вчений-богослов, популяризатор ліберально-демократичної версії ісламу, плодотворний письменник та журналіст, громадський діяч Фетхуллах Ґюлен. Несподіванка, на яку натрапила велика кількість людей, коли побачила це ім’я попереду двадцятки найвпливовіших інтелектуалів світу, підтверджується хоча б заявою Девіда Хугарта, редактора британського журналу «Prospekt» – одного з двох видань, що проводили рейтингове дослідження. Хугарт сказав, що до цього ніколи не чув про Ґюлена. Дозволимо собі деякий сумнів: мабуть, чув щось, адже ім’я було включено до попереднього списку з 100 кандидатур, одначе, що вірогідніше за інше – мало знав або й взагалі не знав нічого конкретно. Але у будь-якому випадку заява є цікавою. Адже подив людини, яка за родом своєї діяльності, як на наш погляд, мав би хоч приблизно передбачити результати опитування, що він зорганізував, – дуже важливе свідчення того, в якій мірі у нашому вже доволі глобалізованому та ґрунтовно забезпеченому інформацією світі все ще спрацьовують регіональні, національні, культурні стереотипи. Слушно було б зауважити – наскільки вони стримують ту швидкість, з якою наші уявлення про світ, який нас оточує, пристосовується до змін у суспільному житті планети.
Фетхуллах Ґюлен народився в селі Коруджук на сході Туреччини у 1938 (за офіційними метричними даними – у 1941) році). Старше покоління його родичів було набожними людьми, вони багато сил віддавали поширенню традиційного ісламського благочестя та роз’ясненню питань віровчення серед земляків, які не завжди мали можливості набути хоча б початкової освіти та ознайомитися з релігійною літературою. Наприклад, бабуся Фетхуллаха навчила читанню Корану усіх жінок поселення, а це були часи, коли таке заняття простих мусульман, а тим паче мусульманок, не схвалювалось.Був духовним авторитетом серед земляків й батько майбутнього вченого. Значний вплив на розвиток його здібностей мали також дідусь та мати. Окрім загальноприйнятних та більш поширених традицій сунітського спрямування значний вплив на світогляд Ґюлена мав досить популярний у тих місцях суфізм, який на Заході вважався чимось на кшталт «внутрішнього», або «герметичного» ісламу (зараз модне визначення), що за формою є демократичною практикою віросповідання в ісламі. У підлітковому віці Фетхуллах Ґюлен знав напам’ять Коран арабською (уроки арабської давав йому батько) й мав статус професійного читця, а у дванадцятилітньому віці успішно склав екзамени та став другим імамом в одній з мечетей.
Після служби в армії повернувся до обраної ним на все життя релігійно-просвітницької роботи, якій вірний до цього часу, досягнувши успіхів та популярності. Служіння в мечеті, роз’яснення та професійне читання Корану, проведення занять у релігійних гуртках, виголошення проповідей, а далі й літературно-публіцистична творчість та громадська діяльність – ось стисло про життєвий шлях цієї людини. Шлях цей не завжди був спокійним. Виникали й перепони, спричинені суспільними конфліктами, але завдяки зусиллям, покладеним на вирішення проблем, накопичувався новий особистий досвід. Безумовно, цей досвід позначився на світогляді вченого й відбився у його працях. Про вплив авторитету Ґюлена на суспільне життя на батьківщині свідчить хоча б той факт, що серед слухачів його проповідей вже з середини 70-х років минулого століття були присутні перші особи держави, а про популярність серед громадян – його вітальні публічні виступи з приводу міжнародних успіхів турецької футбольної команди. Його авторитет за межами Туреччини засвідчується особистими зустрічами з Папою Римським у 90-х роках, неодноразовою участю в міжнародних суспільно-релігійних заходах, чисельними інтерв’ю для ЗМІ Європи та Америки. Його книги перекладені на ряд європейських мов. Його ім’я відоме у слов’янському середовищі не лише боснійським мусульманам.
Він був активним учасником міжнародного й міжрелігійного форуму «Від терору – до планетарної етики», який проходив у Москві в 2005 році. Про рівень форуму свідчить присутність на ньому високих духовних осіб найбільш впливових конфесій планети. У чому ж причина такого авторитету та популярності не лише на батьківщині й не лише серед мусульман, а й серед людей інших поглядів, на Заході та останнім часом й у країнах європейського Сходу, тобто у нас з вами? Причина цього може обумовлюватись двома взаємопов’язаними чинниками. Першим є хист до тлумачення складних питань багатої ісламської термінологічно розвиненої теології мовою, зрозумілою сучасній світській людині, яка не обтяжена знанням філософської й релігійної літератури, й не лише мусульманину. Аби людина вміла читати й зацікавилася простим, доступним викладом основ ісламського віровчення й світогляду.Другим чинником можна вважати місію представлення ісламу в контексті сучасної глобальної цивілізації, визначення тих аспектів цієї релігії, які не суперечать пануючому сьогодні в світі ліберальному світогляду й тенденції міжнаціонального взаємопроникнення, натомість гармонуючи з ними. Наприклад, розглянемо найболючіше питання часу, яке ототожнюють з ісламом – тероризм. Ґюлен висвітлює його категорично, безкомпромісно: «Терористичні акти, які мали місце в різних регіонах світу, явили собою страшний удар по честі й гідності людства, між різними віруваннями спричинили ненависть. Сьогодні люди, не розуміючи сутності й причин терактів, звинувачують у їх здійсненні іслам. Чи можна звинувачувати в тероризмі іслам, який проголошує священним право людини на життя, а вбивцю визнає віровідступником! У котрий раз стверджую, що тероризм не є шляхом вирішення проблем. Істинний мусульманин не може бути терористом, а терорист – мусульманином… Я іще раз, як робив це завжди, відкрито піддаю прокляттю терор, ким би він не здійснювався, й молюсь Аллаху за упокій душ убієнних, а також висловлюю глибоке співчуття їх сім’ям і всьому ісламському світові».
Близькі за змістом заяви Ґюлен робив також з приводу відомих подій у Нью-Йорку, Беслані, Лондоні, Єгипті… Мислитель не розмежовує гуманізм у сучасному людяному сенсі з релігією, що він її сповідує. Однак він не робить спроб звести свої коментарі до деякого спільного знаменника, прийнятного для всіх, навіть для упевнених атеїстів. Гуманізм за версією Ґюлена – це обумовлена Божою волею гармонія інтересів, найголовніше поміж людьми, а також між людиною та природою. Ось що він говорить в одному з своїх інтерв’ю: «Воістину домінуючим чинником нашого буття є любов. Будучи членом всесвітнього хору, практично кожна людина поводить себе й діє у відповідності до своєї магічної мелодії, яку вона отримала від Бога у Його пісні любові. Однак ця любов між світоустроєм та людиною й між Божими творіннями здійснюється поза свідомістю, тому що Божа Воля домінує над тими, хто не має власної волі. На цих засадах люди свідомо стають часткою цієї симфонії любові й розвивають це почуття у своїй істинній природі, вони шукають шляхів, аби проявити її. Отже, не нехтуючи любов’ю до своєї душі та заради любові у своїй природі, кожна людина повинна запропонувати реальну допомогу та підтримку іншим.
Люди повинні захищати спільну гармонію, яка є часткою їхньої душі, а також любов, яка є природнім законом світоустрою». Поставши як переконаний прибічник демократії, вважаючи її найбільш адекватною формою суспільного устрою в сучасному світі, Ґюлен свій релігійний гуманізм інтерпретує в контексті демократичних цінностей, заперечуючи деспотизм та насилля як засіб вирішення проблем, а особистий, національний та соціальний егоїзм – як спосіб поведінки, гідний людини. Наприклад, він вважає неприйнятним вияв поблажливості до насильників та гнобителів, у крайньому разі до того часу, поки вони не відмовляться від своєї злочинної діяльності, а право на власну свободу визнає лише за тими, хто не обмежує свобод інших.
Ці погляди повністю співпадають із загальновизнаною на сьогоднішній день концепцією демократії. Так само він не визнає ніякої правомочної аргументації на виправдання голоду й соціальних лихоліть у різних регіонах планети й суспільних верствах, вважаючи, що світова спільнота повинна вирішити проблеми нужденних, забезпечивши їх хоча б найнеобхіднішим для життя. При цьому мислитель не ідеалізує жодної із існуючих державних систем, визнаючи, що конфлікти неминучі. Єдиним шляхом, який може подолати хиби демократії, вважає подальший її розвиток.
Погляди Ґюлена на права та становище жінки в суспільстві, на проблеми релігійного фундаменталізму та догматизму та ряд інших соціальних проблем відображені у його працях та опублікованих інтерв’ю. За своїми засадами вони не відрізняються від загальноприйнятних у сучасному суспільстві поглядів. У питанні віросповідання Ґюлен є прибічником демократії та громадянином світу: він вважає некоректним термін «ісламський світ», вважаючи його пережитком, а визнає лише особисте мусульманство як свідомий світоглядний вибір. Однак представлення творчості Фетхуллаха Ґюлена у переважно соціальному аспекті було б неповним. Звернімося до першого з двох згаданих факторів його популярності та відзначимо, що значна кількість його праць присвячена ісламській метафізиці, роз’ясненню провідних питань віровчення та їх відповідності світогляду сучасної людини. Володіючи знанням тонкощів метафізичного вчення ісламу, він однак не обтяжує ними своїх праць, використовуючи їх лише у якості ілюстрації викладених думок, як от наприклад, згадка про кольорові відмінності в безпосередньому досвіді сприймання Божества в залежності від духовного розвитку особистості тощо.
Головною тезою, яку Ґюлен бажає донести до читача, є незаперечна для нього теза про атеїзм та філософський матеріалізм як духовну хворобу, яка уразила сучасне людство. Послуговуючись знанням ісламської метафізики й теології, а також сучасної наукової проблематики, він звертається до читача із спростуванням нібито доведених матеріалістичних уявлень про виникнення життя, дарвініських зауваг про природу людини як результату еволюції тваринного світу тощо. У цьому сенсі Ґюлен не зраджує традицій релігійних учителів тисячолітньої давнини. Людина – особливе творіння Бога, нічого випадкового за результатами генетичних комбінацій та природного відбору у її єстві немає, а уявлення, накопичені атеїстичною школою, є примарними.
Сотворення світу, сотворення людини – чудеса, які неможливо пояснити жодними причинами окрім Божественної волі. Так, їх дійсно не пояснює сучасна наука, відбувається лише симуляція пояснень. Як результат – люди знаходяться у стані омани й не спроможні кваліфіковано спростувати подібні симуляції. Звісно, довести походження всесвіту та людини з допомогою Біблії або Корану не вдасться, якщо покладатись на потребу в позірних наукових аргументах, базуватися на початкових шкільних знаннях. Так, шкільний обсяг не охоплює наук в усій складності й проблематичності, наводяться закони, які нібито доведені. Щодо неспростовних доказів еволюційної теорії – наука неспроможна їх навести. Тому наука займається вивченням фактів, а в середовищі вчених є значна кількість традиційно віруючих людей. Однак існують переконливі психологічні підтвердження й філософські доведення того, що постання світу і створення людини – Богом дане, що й описує Фетхуллах Ґюлен, залучаючи знання з теології, метафізики, традиційних ісламських наук та надбань західних науковців.
- Створено .