Сонця Не Забруднити Інтерв’ю Фетхулаха Ґюлена Головному Редактору Газети «Заман»
— На конференції послів в Анкарі від них зажадали «правильно пояснити “банду” своїм контраґентам», фактично закликаючи «стукати» на навчальні заклади, відкриті прихильниками руху «ХІЗМЕТ» за кордоном. Що Ви можете сказати з цього приводу?
— Я дуже засмучуюсь, дізнаючись про спроби очорнити «рух» по всьому світу, і прошу допомоги у Всевишнього. На жаль, пристрасть до руйнування переходить усі межі сумління. Ці організації були побудовані завдяки почуттю милосердя й жалю жителів Анатолії. Майже всі жителі Туреччини бачили ці школи. Праві, ліві, ультранаціоналісти, віруючі, атеїсти… Прихильники Партії справедливості і розвитку (ПСР), ПНД (Партії націоналістичного руху), ПМД (Партії миру і демократії), партії «Саадет» і партії Великої Єдності… Практично всі частини суспільства. Я не чув, щоб хтось вийшов і сказав, що ці школи шкідливі і їх треба закрити. Неможливо навести будьякі логічні або політичні причини для протистояння цим школам.
Люди, які відкрили ці школи, не переслідували жодних особистих матеріальних або духовних інтересів. Вони повезли з собою відкритість будь-яким культурам, притаманну жителям Анатолії. Повезли в інші країни нашу доброзичливість. Повезли наші спільні цінності. Відмовлятися бачити діяльність наших співвітчизників, які у всіх куточках земної кулі привносять нашу культуру і нашу мову, є не що інше, як невдячність. Сонця не можна забруднити. Нехай чинять, як їм заманеться, це суспільство складається з проникливих людей, вони все чудово бачать і розуміють. Можливо, людей, котрі виступають проти гарних справ, приводить до нестями якраз їхня нездатність зупинити ці процеси, загасити світло служіння. Вони немов б’ються в нападі. І це потрібно розуміти.
З Божою допомогою караван не зупиниться
Якщо Туреччину не підтримуватиме «лобі» добровольців (відсилання до звички прем’єр-міністра Туреччини у всіх гріхах звинувачувати різні «лобі». — Пер.) за кордоном, наодинці, відірваною від світу, їй буде вкрай важко встояти в умовах глобалізації. В наші дні не тільки Туреччина, але й будь-яка інша держава не зможе залишитися на плаву наодинці. Туреччина має в усьому світі підтримуватися тими, хто любить нашу країну і симпатизує їй. Для глобального світу потрібно, щоб різні народи й суспільства знали й розуміли один одного.
Мені дуже боляче від того, що хтось намагається зруйнувати ці починання і, як ви висловлюєтеся, «стукати» на них. Але, незважаючи ні на що, ми намагатимемося шанобливо ставитися до всіх, як ми завжди чинили до цього і як від нас того вимагає наш характер. Ми не скажемо нікому поганого слова, це коротка життя не варте того, щоб кого-небудь ображати, тому ми закликатимемо всіх до любові; у відносинах з народом завжди залишатимемося вірними таким словам Бадіуззамана: «Я прощаю всіх, хто роками завдавав мені страждань, катував мене, прирікав мене на складності! За свої вісімдесят з гаком років я не скуштував жодних солодощів життя. Моє життя минуло на полях бою, в зінданах полонених і державних в’язницях. Мені місяцями не давали ні з ким спілкуватися. На військових трибуналах зі мною поводилися як із лиходієм. Я пробачив усім, хто завдавав мені зло, засилав мене з однієї глушини в іншу, приписував мені злочини, яких я не скоював, і готував для мене місце в темниці». Так, я, як правовірний мусульманин, дав собі слово відчувати те ж саме. Я ні на кого не ображаюся. Я поклявся зустріти смерть з посмішкою на обличчі і ставитися однаково і до страждань від Бога і до Його ж милості.
Проте наші товариші і в Туреччині, і в інших країнах світу не мають впадати у відчай. Ці старання на благо нашого народу і всього людства з Божого дозволу і з Його допомогою надалі триватимуть, цей караван далі йтиме вперед. З Божою допомогою й милістю ні наклепи, ні брехня не зможе зупинити цей караван. Люди з чистими серцем і совістю побачать справжню суть цих брехні і наклепу…
Як я вже казав дещо раніше, незважаючи на деякі агресивні вчинки, спрямовані на те, щоб перетворити наш шлях у розбиту дорогу, ми знову зберемо свої розбиті душі й далі любитимемо всіх довкола, поки на світі є усміхнені, відкриті діалогу люди з живою совістю, здатні зрозуміти свої помилки і які вірять у майбутнє, побудоване на логіці й здоровому глузді. Це те, що стосується нас.
На жаль, під час Гезі…
З другого боку, я вважаю вкрай небезпечною поляризацію турецького суспільства, зіштовхування людей з різних верств, з різними ідентичностями. Це подібно до гри з вогнем. Як батьки можуть нацьковувати один проти одного членів однієї родини, навіть якщо вони поділяють різні погляди? Ми одна велика родина, коріння якої сягає в минулі століття. Ми не можемо робити наші думки і приналежність до чого-небудь причиною сварок. Кожен має з повагою ставитися до становища іншого. Не можна обмежувати свободу слова й вираження. Наскільки важливий голос більшості, настільки ж цінна й гідна поваги й думка меншості. Якщо ви протиставите маси одну одній, станеться розкол суспільства. І це не та ціна, яку можна заплатити за будьякі політичні дивіденди.
Саме це, на жаль, сталося під час виступів у парку Гезі. Були демократичні вимоги, які розпочалися з невинних природоохоронних ідей і переросли, як тепер прийнято говорити, в акції. До них можна було поставитися з розумінням. Можна було прислухатися до них і дізнатися в чому справа. Але вони, навпаки, були жорстоко придушені. Хіба коштувала споруда ще одного торгового центру хоч однієї краплі крові? Коштувала людського життя? Звичайно, це тиск породив насильство, локальна проблема виросла в питання державної безпеки. Коли на сцені з’явилися бандити, які очікують шансу для здійснення своїх брудних планів, ми сильно занепокоїлися. Наші друзі по всьому світу почали читати додаткові молитви. Читали особливі намази — «прохання» («хаджет»). Але навіть тут пустили чутку, ніби за подіями стоїть «джамаат». Нехай Бог обдарує їх совістю й розумінням.
Не можна порушувати процес умиротворення і заспокоєння, примирення має охопити весь край
— Що ви думаєте про процес примирення (курдське питання. — Ред.), І чи багато було зроблено в цьому напрямку?
— Правовірний мусульманин повинен бути за мир, я багато разів про це говорив. Він має діяти як того вимагає світ. У цьому регіоні є накопичені проблеми, які прогресують. Їх завжди намагалися вирішити силою зброї. Через це проблеми тільки росли. Сьогодні спостерігається процес примирення і спокою. Його не можна порушувати. Це чудова можливість для обох сторін забути свої образи і зрозуміти свої помилки.
Держава насамперед має бути справедливою щодо своїх громадян. Базові права і свободи не мають використовуватися як плата за інші цінності.
Коли процес примирення ще не почався, я вже висловлювався з приводу мого погляду на навчання рідною мовою. Але цих кроків досі не зроблено, ми досі тупцюємо на одному місці. Треба якомога швидше підготувати вчителів, які зможуть викладати курдською мовою. Вони не з’являться просто тому, що хоче народ. Держава має зробити певні кроки. Здійснюючи їх, вона в жодному разі не має робити вигляд промовами або поведінкою, що вона робить комусь послугу. Цей регіон протягом усієї історії був колискою культур і був домом для багатьох видатних особистостей. Визнаючи за своїми курдськими громадянами ці права і свободи, Туреччина мусить простягнути руку допомоги і курдам, які живуть в усіх інших місцях, мусить знову посилити культурні та історичні зв’язки з цими людьми, зробити ці узи нерозривними.
У нас є три головні проблеми, ще сто років тому озвучені Бадіуззаманом: невігластво, злидні і ворожнечу. Цілком очевидно, що вони породжують відчай, хитрість, брехню і взаємну недовіру, острах.
До одного знаменника — і з політичними силами, й тими, хто поза політикою
Боротися з усім цим потрібно на основі однієї платформи. Дивлячись з гординею зверху вниз, цих проблем не вирішити. Якщо примирення й настане, то лише коли примиряться всі мислячі порізному люди. Нікого не можна виводити за ці рамки. Потрібно прийти до спільного знаменника з усіма політичними і неполітичними силами. Потрібно визнати за жителями регіону право самостійно вирішувати свої проблеми. Я побоююся, що якщо ми встигнемо з рішенням, процес примирення може бути зупинений. Головний принцип — аби не пролилася кров. Навіть ця позиція містить у собі частку прагматизму. Решту можна запланувати. Цей регіон потребує створення атмосфери миру, щастя й благоденства, де подібно до однієї сім’ї житимуть турки і курди, суніти і алевіти, араби і ассирійці.
Якщо вже так шукаєте «вищий розум», подивіться на допомогу Всевишнього
— Останнім часом певні кола, що обмовляють рух «ХІЗМЕТ», натякають на зв’язок із зовнішніми силами, вживаючи вислів «вищий розум».
— Це великий гріх. Вважаю, ще ніколи раніше люди не стикалися з такою кількістю брехні і наклепу. Якщо ці люди впевнені, вони мають розповісти про це суспільству, якщо ні — вони зводять наклеп на віруючих. Очорнення досягло точки, що виходить за будь-які рамки, кожен день ми стикаємося з новою брехнею і наклепом. Ненаситні бажання роблять серця черствими, ви не зможете відчути щось свіжим, незачепленим. Люди починають нехтувати духовними цінностями, недооцінювати їх, навіть глузувати з них. Коли черствіє серце, люди через нескінченні бажання сильно прив’язуються до тлінного світу, вважаючи, що все складається тільки з нього. Тоді вони починають говорити все, що в них на язиці, не боячись загрузнути в гріху. Коран радить не бути жорстокосердими, а навпаки, бути володарями м’яких сердець, чутливого духу. Коли черствість серця полонить душу, людина вдається до всіх можливих законних і незаконних шляхів для досягнення мирської мети. На жаль, однією з причин того, що наші дні переповнені болем, є черствість сердець.
Якщо у рухові «ХІЗМЕТ» неодмінно хочуть знайти «вищий розум», що керує ним, скажу, що він полягає в дорадчості й почутті братерства, яким протегує Всевишній Творець. Це рух, який ніколи не спирався на жодну матеріальну силу, набув розвитку з Його милості й доти, доки Він буде захищати його, ніхто не зможе нам нашкодити. Віруючий — людина обачна. Він не стане брехати про своїх братів, ґрунтуючись на недостовірних фактах, не думатиме про них погано, не поширюватиме наклепу. На жаль, у словнику тих, хто з будь-якого приводу кричить тільки про мирське, немає віри в потойбічний світ. Це може призвести людей до помилок у віропереконанні. Було сказано багато неправильних з погляду віропереконання (акийди) слів, які поставлять людей, що зронили їх, у скрутне становище [у потойсвітті. — Пер.]. ЗМІ сприяли масштабному поширенню цих висловлювань. Ці слова суперечать вірі й релігії, однак, на жаль, мовчать навіть ті, хто має говорити. Ми можемо врятувати наші душі від смути, створеної в нашому середовищі, за допомогою щоденного поновлення наших почуттів і думок. Якщо абстрактне мусульманство стане способом життя, тоді серця будуть оповиті черствістю, тоді людина, забувши про свої обов’язки, почне постійно очорняти віруючих. Без сумніву, одного разу вся ця каламутна вода стане прозорою. Люди цієї країни знову побачать обличчя один одного. Людям, що встають на намаз у напрямку однієї кийбли, не слід витрачати час на слова, за які їм у майбутньому буде соромно.
Бесіди про духовне: Фетхулах Ґюлен щодня дає уроки в мірі, наскільки йому це дозволяє здоров’я. Протягом цих уроків він обговорює питання тафсир (коранічної екзеґетики), фикха (мусульманського права), хадисів (пророчих переказів), тасаввуф (ісламського містицизму і шляху богопізнання) з групою богословів.
- Створено .