Рамки прав і свобод стискуються
Фетхуллах Ґюлен на третій день свого інтерв’ю, в якому він закликав народ до розсудливості, висловив свою точку зору стосовно «скандалу між АК Партією й Рухом Ґюлена». У першу чергу він зазначив те, що подібний вислів не відбиває істини й додав, що останнім часом в Туреччині основні принципи прав і свобод дійсно обмежуються. Він зробив наголос на тому, що образлива й руйнівна позиція політиків маргіналізує різні соціальні групи і розділяє народ. Саме тому він під час протестів у парку Gezi висловив свій протест проти слова «розбійники», яке застосував прем’єр-міністр на адресу протестувальників. Фетхуллах Ґюлен заявив, що рух не був, не є і ніколи не буде політичною партією і додав: «Ми не бачимо себе в якості прибічників визначеної політичної партії. Ми стоїмо на рівній відстані відносно всіх. Але разом з тим як будь-який громадянин маємо право висловлювати свої надії і хвилювання з приводу майбутнього нашої країни».
А з приводу того, що деякі члени уряду називають соціальний Рух Ґюлена небезпечним угрупуванням, Ґюлен сказав таке: «Мене змушує хвилюватися те, що угрупуванням, яке опікується прихованими справами, називають людей, які дуже детально ставляться до дотримання закону і в житті навіть мурашки не образили». Свою позицію Ґюлен визначив таким висловом: «Ми стоїмо на тому ж місці, де стояли й раніше. І необхідно придивитися до того, хто ж таки відійшов на другий бік».
Якщо подивитися здаля, то дійсно створюється враження від того, що існує деяка боротьба між урядом і рухом. З цього приводу було написано багато репортажів, проведено багато досліджень ситуації. До того ж деякі кажуть: «У ящика ми можемо перемінити партію, яка нас не влаштовує, але як нам перемінити рух? Що скажете з цього приводу?
Спочатку хочу ще раз наголосити на тому, що те, що відбувається зараз – це не конфлікт правлячої партії й руху. Останнім часом основні права і свободи людини почали все більше обмежуватись. Образлива і руйнівна позиція влади магріналізує соціальні групи і розбиває суспільство на полюси. Я виступив проти того, що протестувальники в парку Gezi були названі «розбійниками». Те ж саме стосується й алеві. Навіть у найбільш банальних ситуаціях ми не вміємо шукати демократичних рішень. А можливо, ніхто й не хоче їх находити. Свого часу ми намагались підтримати проект об’єднання мечеті й джемеві (місце поклоніння алеві), але зовсім неочікувані люди підійшли до цього питання доволі різко і суворо.
Ми не є політичною партією і ніколи нею не будемо. Тим паче, про нашу конкуренцію з політичними партіями не може навіть йтися. Ми перебуваємо на однаковій відстані до кожної з політичних груп. Але разом з тим ми ділимося з суспільством своїми надіями й тривогами з приводу майбутнього нашого народу. Це наше найбільш природне демократичне право. І я не сприймаю критику стосовно цього. Чому фраза в бік уряду в плані: «А я маю ось таку ідею…» має вважатися провиною. В розвинутих демократичних суспільствах особи й громадські організації діляться своїми поглядами з громадськістю і це не призводить владу в стан струсу.
Хочу також додати, що будь-який заклад, заснований нашими однодумцями, працює у відповідності до діючого законодавства і завжди відкрите для державного контролю. Тобто, йдеться про повністю прозору структуру. А останнім часом стало очевидним, хто веде таємні справи. Наш рух заснований виключно на добрій волі. І дуже прикрим є те, що ці законослухняні люди, які й мурашку в житті не скривдили, підпадають під звинувачення в якихось таємних справах і називаються угрупуванням. На державній службі може перебувати людина будь-якої соціальної групи: праві, ліві, алеві, суніти, не мусульмани, курди. І кожен з них може виконувати обов’язок, який поклав на нього уряд Турецької Республіки. Головне – щоб вони робили це в рамках закону. І сортування людей за поглядами, зняття їх через це з посад і закидання їм незрозумілої вини є посяганням на їхні права і свободи. Якщо ви назвете конкретні соціальні групи «паралельним угрупуванням», то у відповідь дійсно отримаєте це угрупування. Й таким чином ви жорстоко поступите відносно цих людей.
Бути партизанами і підтримувати визначену демократичну діяльність – речі не тотожні
У громадськості виникає питання, чому ви виступаєте проти партії, яку підтримували 12 років. Чи мали ви взаємовигідні зв’язки?
Ми ніколи і ні з ким не мали взаємовигідних відносин. Ми завжди були незалежними. Й настанови, які ми отримуємо з Корану й Сунни, вимагають саме такої позиції. Претендувати на посаду для мене завжди було фактором, який я вважав зрадою своїх цінностей та ідеалів. Не можу відповідати за кожну людину, але такий погляд на речі притаманний саме мені. Я завжди відчував небезпеку для себе і свого вічного життя в стремлінні до мирських почестей і аплодисментів. Мої товариші вважають так само. Ніхто з нас не претендував ні на посаду генерального директора, ні на посаду мера чи міністра. А якщо у будь-кого і з’являлась така ідея (хоча я особисто не пам’ятаю подібних випадків), то це з нами не пов’язано. А якщо навіть така людина й була пов’язана з нами деяким чином, то після вияву своїх політичних амбіцій ці зв’язки обірвались. І ці свої погляди я не раз сповіщав уряду.
Ми щиро намагались підтримувати прогрес основних демократичних прав і свобод. І яка б партія не поклала кінець антидемократичному періоду, підтримала розвиток багатопартійного демократичного суспільства, ми б її підтримали. Сліпе партизанство й підтримка демократичних реформ – різні речі.
Ми стоїмо на тому ж місці, на якому перебували вчора. Необхідно придивитися, хто саме від чого віддалився. Політична партія, яка ще кілька років тому боролась за демократію і свободу, сьогодні насмілюється приймати такі закони, які обмежують використання Інтернету і змушують говорити про державу як про «агентурну». Хіба може йтися про підтримку партії, яка своїми різкими і неввічливими висловами розбиває суспільство на протилежні полюси, шкодить його гармонії й відкладає на полицю всілякі демократичні реформи? Якби все це було пов’язано лише з рухом, то ми б ще якось постарались це стерпіти, але ситуацію необхідно оцінювати більш масштабно. Туреччина відокремлюється від світу, стає одинокою. Туреччина, яка закрита в собі, втративши свої демократичні достоїнства, не принесе користі не лише своїм громадянам, а й перестане бути за приклад для тих суспільств, які прагнули наслідувати шляхи її розвитку і прогресу.
Люди, з якими ви спілкувались 12 років, стали поганими після розслідування зловживання службовим становищем?
З приводу руху висловлюються думки про те, що це угрупування і банда. І навіть стверджують, що після виборів почнуть розслідування стосовно прибічників Руху Ґюлена…
На жаль, багато чого було висловлено і говориться під упливом гніву. Думаю, що не залишилось вже мерзотних слів, які могли б бути ще промовлені. Керівництво вже вичерпало всі свої образи, звинувачення і погрози. Разом із тим нам приписали звинувачення, які несила сприйняти жодній совісті. Крім того, що нас назвали бандою, нам ще й приписали спроби впливу на судові органи і процеси. І це набрало таких обертів, що вже на площах говориться про те, що проти нас буде відкрито справу. Але ж вони не можуть знайти жодної провини, не дивлячись на всі погрози й звинувачення. Навіщо тоді намагатися підтасувати закони під свої принципи й порушувати рамки справедливості? Адже практично кожну соціальну групу чи населення можна назвати «паралельним угрупуванням». Адже можна безкінечно знаходити винних через приналежність людини за ознаками віри, ідеології, сотовариства, ордену чи політичної партії. І якщо ви сьогодні оголосите одну з соціальних груп бандою, то тоді завтра ж хтось інший оголосить бандою інші соціальні шари. Цьому краю не буде. Тоді кожному, хто працює в державних структурах, але симпатизує окремим соціальним, політичним чи релігійним спільнотам, в один прекрасний момент можна буде приписати звинувачення в паралельному угрупуванні. Й ніхто не може в такому разі гарантувати, що той, хто сьогодні звинувачує в подібному нас, завтра самі не підпадуть під подібні звинувачення.
Якщо державний службовець не дослухається до указів свого начальника, то це вирішується в рамках законодавства. І лише в рамках закону необхідно притягнути його до відповідальності. Але розповсюджувати безпідставні твердження на загальну масу, незаконно знімати тисячі людей з посад без визначення за законом вини і засилати їх до інших регіонів – це велика відповідальність, за яку доведеться відповідати не лише перед історією, а й у світі іншому.
І відкривати судову справу засобами тиску на судові органи – це надмірний деспотизм. І за це доведеться рано чи пізно відповісти. До того ж, усім відомо, що з надуманих справ ніколи не вийде законного результату. А якщо ви назвете бандою людей, які за принципом життя, перш за все, бажають бути законослухняними громадянами, то вас спитають: «Отже, ви з цими людьми разом пропрацювали 12 років і тоді вас все влаштовувало. А коли почались розслідування зловживань службовим становищем і хабарництвом, так вони раптом усі поганими стали?». Не варто забувати той аят, котрий звучить з мінаретів щоп’ятниці: «Всевишній усім воздасть по своїй справедливості». Тобто, Він закликає людей не зазіхати на права інших і не чинити несправедливість.
Той, хто сказав « ми поставили військові сили на коліна» потім відповіли заарештованим офіцерам: «та це не ми. Це банда ґюлена»
Довгий час влада приписує все позитивне в країні й за її межами собі й усе негативне – Руху Ґюлена. І сьогодні, коли звільняють підозрюваних в операції «Эргенекон», також намагаються такими методами списати це на рух. І до того ж, ця пропаганда час від часу досягає свого призначення. Що скажете?
Так, подібними наклепами вони намагались неодноразово вплинути на думку суспільства. Наприклад, деяким ЗМІ було відкрито сказано: «До вас жодних претензій. Це сотовариство Ґюлена від вас чогось хоче». А тепер звукозаписи в Інтернеті доводять, що саме уряд, покинувши свої першочергові обов’язки, добивався своїх цілей стосовно цих інформаційних організацій. Вони навіть звели з дистанції ті бізнес-структури, які законно прагнуть розвивати свій бізнес і заробляти законні гроші тим, що самі будують монополію на державні будівельні проекти. Найстрашніше те, що тепер вони намагаються перекласти відповідальність за все це на плечі невинних, звичайних громадян. І цим беруть на свою совість величезний тягар. У зв’язку з цим стільки пліток і звинувачень навкруг, що людина просто не в силах зберігати спокій.
Більш за все засмучує випадок з військовими силами. За кулісами уряд висловлювався на їхню адресу очевидними фразами типу: «Ми поставили військові сили на коліна, примусили приклонитися перед нами і покінчили з політикою військового характеру». Після чого повертались до них же і виправдовувались: «Ми б вирішили питання про ваше звільнення, але співтовариство Ґюлена не дозволяє». Але зате у них швидко вийшло прийняти закон на користь радника Національної Розвідки Хакана Фідана. Й ніхто не зміг цьому перешкодити. Якби вони побажали і дійсно були б щирі у своєму ставленні до затриманих офіцерів, то й для Головнокомандувача Генерального Штабу Ількера Башбуга та інших таким же чином могли за одну ніч прийняти потрібний закон.
До того ж висловлю вам свої почуття з цього приводу. Мої близькі друзі неодноразово були свідками того, наскільки боляче мені самому було спостерігати за арештом цих офіцерів у відставці. Скільки разів я повторював: «О, якби ці люди, котрі носять на плечах цю почесну форму, не потрапляли б у такі нікчемні й принизливі ситуації». Але я не маю ніяких важелів впливу на законодавчу і судову владу країни. Намагання перевороту – надто серйозне звинувачення і суд має сам за своїми об’єктивними законами розглянути цю справу і прийняти об’єктивне рішення. Перед законом мені нічого додати. Але ж все-таки краще було б, щоб до людей, які довгі роки користувались авторитетом і пошаною в народі, які досягли визначеного віку і рангу, застосовувались більш лояльні умови затримання і розслідування, враховуючи їхнє попереднє становище і стан здоров’я.
Це мій погляд. І він завжди був таким. А тепер створюється видимість, що нібито це прибічники нашого руху винні в затриманні цих людей. Нещодавно розвідник у відставці високо рангу давав інтерв’ю одній з газет. Мої друзі прочитали мені цю статтю з Інтернету: «Кожна операція проводилась лише і лише з дозволу і згоди Прем’єр-міністра». І це інтерв’ю не було спростоване жодним представником держави. Тоді ми маємо право спитати: «Якщо все відбувалося з вашого відома, то яке право ви маєте зараз говорити про «підставу» і перекладати вину на безвинних людей?» Якщо ця каверза булла спланована і вам було відомо, то чому тоді вчасно не зупинили? І якщо ви знали і жодним чином не відреагували, то чи не вважаєтесь і ви спільником каверзи?
- Створено .