Фетхуллах Ґюлен: не личить їм така поведінка
Фетхуллах Ґюлен вперше за тривалий період мовчання поспілкувався з пресою з приводу питань, які зараз обговорюються в Туреччині як найактуальніші. Він дав розлогу відповідь на питання, які так цікавлять суспільство у зв’язку з подіями 17 грудня і з виборами 30 березня. Читачі нашої газети можуть дізнатися про точку зору Ф. Ґюлена з наших репортажів. Коли наші журналісти прибули до нього, він виглядав дуже засмученим, стурбованим, але не розгубленим, і, як завжди, дуже стриманим. Відчувалося, що йому вже стільки тижнів поспіль боляче від тих образливих слів на його адресу, але він й на мить не впадав у відчай, навпаки, він все молився за те, щоб у цій непроглядній темряві нарешті зійшло сонце. Він свято вірить у те, що з часом все осяється світлом. Люди, які стали на цей шлях, завжди керувалися наклепами і змовами, так і відбувається. Проти далекоглядності не може бути жодних змов, – сказав він і додав: «Як би було б добре, якби ті люди, які погрузли у наклепі й змовах, ще раз переглянули свій шлях з точки зору відповідності Корану й суннам». Його вкрай непокоїть той факт, що всі спірні питання, які обговорюються у турецькому суспільстві, спрямовують у бік Джемаату. Він також наголосив на тому, що зараз намагаються всю свою провину скинути на Джемаат, показати себе невинними. Він також наголосив на важливості дотримання прав і людських цінностей не зважаючи на ситуацію.
Останнім часом вас поливають таким брудом, такі жорстокі, неправдиві, заколотні слова летять у ваш бік. Ви ж довгий час трималися мовчки.
Безперечно, все це мене дуже засмучувало. Я і досі не можу зрозуміти, на які докази вони спираються, говорячи всі ці речі так самовпевнено. Я не пам’ятаю, щоб колись у бік віруючої людини, яка дотримується догм ісламу, було сказано стільки образливих слів, як сьогодні. Не називатиму їх брехунами. Вважаю, краще сказати, що вони подають неправильну інформацію і збивають з пантелику людей. Але я заспокоюю себе ось чим: завжди траплялися люди, які віруючих, відданих своїй справі мусульман поливали брудом, які вигадували про них різні нісенітниці й звинувачували у різних гріхах. Навіть дружину пророка Мухаммеда Айше обмовили. Деякі пішли ще далі і обмовили Аллаха. У священному Корані часто зустрічаються сури, у яких згадуються всі ці моменти. Як, наприклад, хибне бачення того, що ніби у Аллаха з’явився син, чи то янголи – дочки Аллаха. Ці нісенітниці стосовно Всевишнього завжди боляче ранили моє серце. Наклеп спрямовували на Аллаха, пророків, по-справжньому люблячих Всевишнього рабів. Сьогодні наклеп адресований мені. Але я все ж заспокоюю себе тим, що це майже ніщо у порівнянні з тим, що було зроблено раніше стосовно віруючих. Кожен поводиться так, як диктує йому схильність. Ті, яким притаманна насильницька вдача, застосовують насильницьку силу у житті. У вас же немає зубів, які б гостро впивалися у супротивника, тому ви і не можете боляче вкусити. Нічого. Так навіть краще. Якщо ж вони такі є, то хай продовжують свої знущання. А ми молитимемося, щоб Аллах прояснив їхні душі і наставив на правильний шлях. А люди, які стали на цей шлях, завжди керувалися наклепами і змовами, так і триває. Проти далекоглядності не може бути жодних змов, – сказав він і додав: «Як би було б добре, якби ті люди, які погрузли у наклепі й змовах, ще раз переглянули свій шлях з точки зору відповідності Корану й суннам».
Ви часто цитуєте Фізулі, особливо рядки про справжніх друзів і ворогів. Чи можна співвіднести їх із сьогоднішньою ситуацією?
Більшість наших товаришів повелися як справжні друзі. Майже ніхто не похитнувся у своєму рішенні. Не знаю, чи справедливо очікувати від усіх таке, але є й ті, що виявилися товаришами лише у радощах, і ніяк не у біді. Не очікував від них такого ставлення.
Був такий чоловік, який казав, що готовий життя віддати за ідею. Коли ми 12 березня вийшли з в’язниці, будівництво гуртожитку для учнів «Бозяка» вже було розпочато. Я тоді закликав друзів довести цю справу до кінця. Той чоловік сказав: «Тільки мене не втягуйте у цю справу». У такі складні часи ми маємо триматися разом, не відокремлюватися настільки, наскільки вистачить у кожного міцності характеру. На тому світі стане зрозуміло, хто пан, а хто пропав. Ми долаємо труднощі у цьому світі заради світу іншого, вічного. Якщо ви прагнете вічності, зрозумійте, що цей світ – марний. Ми пробачили всі образи, які стосувалися особисто нас. Нехай всі сім світів чують. Але є речі, які стосуються істин релігії, і за наругу над ними відповідатимуть перед Творцем. В одну мить агресор наступить на свої ж граблі. Не хотілося б, щоб і таке відбувалося. Адже серце людини має бути наче троянда. І поведінка має бути відповідною: така людина має лишати по собі лише приємні аромати.
Ви були одним з тих, хто особливо постраждав від подій 28 лютого. Проти вас було відкрито судову справу, розгляд якої тривав цілих вісім років. Вас звинувачували у тому, чого ви не робили, і ви змогли нарешті довести свою правоту. Чи не нагадують вам сьогоднішні події лютневу ситуацію?
Такі утиски траплялися багато разів: шість з половиною місяців в’язниці за рішенням меморандуму 12 березня за обвинуваченням у «проникнення у державу». 163 стаття була справжньою гільйотиною для мусульман, поки шановний Озал не скасував її. Після подій 12 вересня 1980 р. мене переслідували аж шість років. Проводилися обшуки, турбували моїх близьких, друзів. Якщо так подивитися, то все моє життя перетворилося на суцільне переслідування. Те, що відбувається зараз, у десятки разів гірше за те, що відбувалося під час військового перевороту. Але, незважаючи на все це, я не скаржусь. Цього разу все здійснюється руками цивільних, тими, які, як ми вважали, повертаються із нами до однієї Кібли для здійснення намазу. Кривитиму серцем, якщо скажу, що цей факт не завдає мені ще більшого болю. Але ми не маємо іншого виходу, як сподіватися, що і ці дні минуть.
Зараз згадують вашу критику у бік колишнього прем’єр-міністра Неджметтіна Ербакана і його команди. А також звучать звинувачення вас у підтримці тогочасного військового перевороту.
У той час, коли Партія Достатку набрала більшість голосів, усі відчули пожвавлення з боку турецьких збройних сил. Хмари насунулися, але проливний дощ ще не почався. Я пам’ятаю покійного Явуза Гьокмена і Фехмі Кору з Анкари. Ще був Фатіх (Чекірге). Я поділився з ними своїми думками і передчуттям. Але їхня реакція була іншою, ніж я очікував. До того ж й інші люди були наражені на небезпеку. Після гучного «Сусурлукського скандалу» (скандал, що виник 3 листопада 1996 р. після автомобільної аварії у районі Сусурлук (Туреччина), коли розбився мерседес, в якому разом перебували представники держави, політики й мафії). При підготовці турецькою розвідкою рапорту з питання «Сусурлукського скандалу» до списку обвинувачених було додано і моє ім’я. Пізніше я дізнався, хто це зробив, але це лишилося таємницею для всіх інших. Потім, 28 лютого, стався військовий переворот. Після нього вийшли нові накази, другим пунктом у яких говорилося про те, що наші приватні школи мають переформуватися у державні. Я і багато хто з представників турецької нації, назвати хоча б Коркута Озала та багатьох інших, бачив порятунок країни у дострокових виборах. Так вважали і ті, що підтримували тогочасне керівництво. Можна підняти архівні документи, там все прописано чорним по білому, що, хто і коли казав.
Ще до того перевороту я намагався попередити уже покійного нині міністра праці Неджаті Челіка у тому, що готується операція проти керівництва, у мене і свідки є: Алаеддін Кая і Меліх Нурай. Я переживав і намагався посприяти тому, аби вирішення проблем не набуло антидемократичного характеру. Неджаті Бей уважно мене послухав, передав все Ербакану, але той не застосував ніяких дій.
Я намагався попередити й Тансу Чілер і дуже засмутився, коли вона одповіла: «Ходжа, давайте будемо об’єктивними». Я тоді не став удаватися в деталі. Просто відчув потребу розповісти про ситуацію, яка нависла над державою, щоб попередити антидемократичні дії.
Коли 27 квітня відбувся заколот, правляча партія зініціювала дострокові вибори й наслідків цього заколоту вдалося уникнути. Так сталося й 28 лютого – представники тогочасного уряду, який так наполегливо намагалися скинути, перед народом поставили скриньки для голосування і тим зіпсували всі плани провокаторів. Я того часу висловлював саме таку думку: «Необхідно змінити закон, що стосується виборів, і тим самим запровадити дострокові вибори».
Вважаю за необхідне також зазначити, що у рапортах стосовно ««Сусурлукського скандалу» і подій 28 лютого чітко проглядають наміри провокаторів завдати шкоди Хізмету. І те, що ми пережили потім, є підтвердженням цьому.
У попередньому інтерв’ю ви говорили про те, що вам не зрозуміла позиція тих, хто стверджує, що ви «прибрали до рук» футбольну команду «Фенербахче». Зараз тривають розмови з цього питання. Як ви можете це прокоментувати?
«Фенербахче» – команда, якою пишається наша країна. Наскільки мені відомо, вони міцно стоять на ногах завдяки своєму керівництву, болільникам, прибічникам. Є чому позаздрити. Я дуже зрадів, коли й інша наша команда – «Галатасарай», завоювала славу в Європі. Дуже б хотілося, щоб і «Бешікташ» і «Трабзонспор» мали змогу виборювати призові місця, щоб про них теж заговорив весь світ. Ті, хто говорять, що ми начебто намагаємося прибрати до рук футбольну команду, грає у політичні ігри, які вигідні лише їм. Виробився дивний рефлекс скидати у бік Джемаату все те, що вони не можуть пояснити, прокоментувати. Сьогодні ми маємо додаткові докази того, що все це – наклеп.
Як ви ставитеся до того, що багатьох засуджених у справі Ергенекон, а також у інших справах, пов’язаних із подіями у країні, було амністовано?
Ми завжди були на боці закону, завжди з повагою ставилися і продовжуємо ставитися до втілення найвищої влади у суспільстві, до світових цінностей. Амністія і судовий процес – різні речі. Вони зібрали цілий меджліс заради однієї людини і прийняли новий закон. А ще закидають Джемаату те, що самі наробили.
- Створено .