На порозі нового тисячоліття
Кожне нове сторіччя й кожне нове тисячоліття, як і кожний новий світанок, кожний схід сонця і кожен прихід весни, знаменують новий початок і нову надію. У зв'язку із цим, рухаючись разом з колесом часу, над яким ми не владні, людство завжди шукало нову іскру життя, новий подих – свіжий, як вітерець на світанку. Людство сподівалося й прагнуло вступити у світло, залишивши за собою пітьму, ніби переступивши якийсь поріг.
Ми можемо тільки міркувати про те, коли перші чоловік і жінка з'явилися на Землі. Земля прирівнюється до Небес, тому що на ній присутні Божественні створіння, а також завдяки онтологічному значенню людини обумовлюється цінність Землі у світобудові. Відповідно до використовуваного нами на сьогодні календаря, ми перебуваємо на порозі третього тисячоліття від різдва Христова (мир йому!). Однак у зв'язку з тим, що час рухається й прогресує за принципом гелікоїдальної відносності, у світі існують різні виміри часу. Так, наприклад, згідно із загальноприйнятим виміром часу, світ перебуває на порозі нового тисячоліття. Відповідно до єврейського календаря, ми вже перебуваємо в другій половині восьмого тисячоліття. За індійським літочисленням ми живемо в еру Калі Юга. А якщо глянути на мусульманський календар, то ми наближаємося до кінця першої половини другого тисячоліття.
Однак ми повинні пам'ятати, що кожне літочислення є відносним. Водночас, коли загальноприйнято, що 100 років є періодом одного віку, заслуговує уваги й ідея про вік протяжністю 60 років, заснована на середній тривалості життя людини. Тоді, ми вже перебуваємо в четвертому тисячолітті від різдва Христова (мир йому!) і третьому тисячолітті від хіджри – переселення Пророка з Мекки в Медину – точки відліку для мусульманського календаря. Я піднімаю цю тему у зв'язку з тим, що люди, особливо на Заході, відчувають духовний дискомфорт, викликаний жахливими пророкуваннями, які, як передбачається, пов'язані з прийдешнім тисячоліттям.
Люди живуть у нескінченній надії, а тому є «дітьми надії». У момент, коли вони втрачають надію, вони також втрачають свій життєвий «вогонь», незалежно від того, чи триває їхнє фізичне існування, чи ні. Наявність надії прямо пропорційна наявності віри. Так, як зима становить чверть року, періоди в житті людини або суспільства, які відповідають зимі, відносно короткі. Механізми Божественних діянь обертаються навколо цієї всеосяжної мудрості й милосердних цілей; вони повідомляють нам про те, що так само, як зміна дня й ночі дарує надію й відроджує дух, а кожний новий рік приносить очікування весни й літа, так і в житті людини, і в історії цілої нації тяжкі періоди короткі, а після них наступають щасливі часи.
Цей цикл «Божественних днів», який обрамлений Божественною Мудрістю, не є жахливим або надмірно песимістичним для тих, хто має віру, здатний проникати в суть речей і правильно сприймати світ. Це – джерело постійного розмірковування, розуміння Бога й вдячності для тих, хто має серце, здатне до сприйняття і досягнення істини та здатність слухати і чути. Так, як день зароджується в серці ночі, а в надрах зими зароджується весна, так і життя людини очищується, розбудовується й приносить очікувані плоди саме усередині цього циклу. Також усередині цього циклу подаровані Богом людські здібності перетворюються на таланти, науки розцвітають, немов троянди, і створюють технологію на «верстаті» часу, а людство поступово наближується до визначеного йому кінця.
Внаслідок того, що ми сформулювали цей загальний погляд, який не є ні особистим, ні суб'єктивним, а скоріше досить об'єктивним фактом людської історії, не варто думати, що ми вітаємо зиму або асоційовані із зимою події, наприклад, горе, хвороби й нещастя. Незважаючи на той факт, що в результаті захворювання збільшується опір організму, імунна система міцнішає й стимулюється медичний прогрес, захворювання саме по собі є патологічним і шкідливим явищем. Це стосується і різних наземних та небесних катастроф. З теологічної й моральної точок зору, вони стають результатом наших гріхів і тиранії, яких достатньо для того, щоб вивести з рівноваги Землю й Небо. Навіть незважаючи на те, що ці захворювання відкривають людям очі на їхні помилки й недбальство і сприяють розвитку у сфері геології, архітектури, інженерії, а також відповідних заходів безпеки, навіть незважаючи на те, що вони піднімають зруйновану власність віруючих до рівня добродійності, а самих віруючих до рівня мучеників, катастрофи і катаклізми завдають болю і страждань людству. Про це ми читаємо й у Корані: «Якби Аллах не дарував одним людям можливість захищатися від інших, то неодмінно були б зруйновані келії, церкви, синагоги й мечеті, у яких надзвичайно славлять ім'я Аллаха (Св. Коран, 22:40).
Інакше кажучи, Бог був би настільки маловідомий, що чоловіки й жінки, які схильні не визнавати когось вищим за себе й не вірити в те, що за їхні вчинки з них спитають у наступному житті, абсолютно деградували б, а Земля, таким чином, стала б непридатною для людського життя. Існує також така Божественна заповідь: «Але можливе й таке, що вам ненависне те, що для вас благо; що вам бажане те, що для вас – зло» (Коран 2:216).
Незважаючи на те, що війни під прапором певних принципів розв'язуються з наміром поліпшити існуючу ситуацію і можуть дати певні переваги, вони не підтримуються ісламом, тому що війни залишають після себе спустошені будинки, зруйновані родини й стражденних сиріт і вдів.
Більше того, не можна зневажати або ігнорувати життєві реалії. Людські істоти є дзеркалами Божественних Імен і Атрибутів, і, отже, вони відрізняються від усіх інших створінь тим, що їм була дарована честь відповідати за те, щоб Земля в ім'я Бога квітнула. Якщо люди не можуть осягнути мудрість і мету, що стоїть за кожним благом або злом, які були послані їм Творцем, то вони не зможуть уникнути розпачу й песимізму. Для таких людей життя перетворюється на безглуздий процес, буття – на безцільну порожнечу, а нонсенс – на єдиний критерій, самогубство – на гідний похвали вчинок, і смерть перетворюється на єдину неминучу реальність.
Особлива природа людини
Після висвітлення у вступі питань, які становлять основу цієї теми, ми можемо перейти до наших міркувань щодо третього тисячоліття.
Людська історія почалася із двох людей, які уособлювали сутність людства й доповнювали одне одного. У ті часи наших пращурів і перших родин, що походять від них, люди жили спокійним життям. Вони були єдиним співтовариством з однаковими поглядами й ділили одну атмосферу й життя.
Починаючи з того дня, сутність людства залишилася незмінною й залишиться такою надалі. Навколишні реалії, фізична структура, основні якості й потреби, місце, час народження й смерті, вибір батьків і фізичних даних, внутрішніх якостей, а також природнього оточення – усе це не змінилося. Усе це вимагає наявності деяких основних життєво важливих реалій і цінностей. Таким чином, розвиток і зміна вторинних життєвих реалій повинні мати у своїй основі ці первинні реалії й цінності, щоб життя під покровом Небес тривало як рай на Землі.
Вище ми згадали деякі моменти, які здаються згубними або неприємними. Точно так само в людини існують риси, які, на перший погляд, здаються злом, наприклад, ненависть, заздрість, антагонізм, бажання керувати іншими, жадібність, гнів та егоїзм. Людина має також інші вроджені механізми, які дозволяють їй існувати в цьому світі, наприклад, потреба в їжі, сексуальні стимули й гнів. Усіма людськими стимулами, потребами й бажаннями необхідно керувати, їх потрібно тренувати з урахуванням вічних, загальних і незмінних цінностей, які відображають фундаментальні аспекти людства. У такому розумінні потреба у воді та їжі, як і сексуальні стимули та гнів, можуть бути взяті під контроль й перетворені в засоби досягнення абсолютного блага і чеснот.
У такий спосіб почуття егоїзму і ненависті можуть стати джерелами прекрасних якостей і чеснот. Заздрість і почуття суперництва можуть бути перетворені на змагання для досягнення благодійних і благих учинків. Почуття антагонізму можна перетворити на почуття антагонізму проти сатани, найбільшого ворога людства. Жадібність і лють можуть змусити людину робити благі вчинки, не відчуваючи втоми. Трансформований егоїзм може допомогти виділити негативні аспекти власного єства (нафса), і в такий спосіб сприяти вихованню й очищенню душі, жодним чином не виправдовуючи поганих учинків.
Тренуючись і докладаючи зусиль, усі негативні почуття можуть бути перетворені на джерела блага. Саме в такий спосіб людина може досягти рівня «кращого із створінь», ідучи шляхом перетворення з потенційної людської істоти у справжню досконалу людину, у найкращий символ, модель і конкретний зразок світобудови й буття.
Незважаючи на цей факт, реалії людського життя не завжди відповідають цим принципам. Негативні почуття і якості часто панують над людьми, переважаючи настільки, що люди навіть починають зловживати релігіями, які повинні вести людей до добра й чеснот, не кажучи вже про почуття і якості, які є джерелом абсолютного блага. Людське життя на рівні окремої людини й людства в цілому – це просто сукупність внутрішньої, особистої боротьби в її зовнішньому прояві. Ці припливи й відпливи боротьби добра і зла роблять суспільство, історію й внутрішній світ людини ареною бою, боротьби, війни, утиску й тиранії. І, на жаль, від їхніх наслідків страждають саме люди.
Ми завжди пожинаємо плоди своїх учинків. У перший період людської історії людство жило щасливо як єдине співтовариство, члени якого ділили свої радощі й прикрощі. Але пізніше люди зв'язали шиї й ноги іржавим ланцюгом, ланками якого стало гноблення; це стало результатом заздрості, жадібності й прагнення мати права й власність інших. Наслідком стало вбивство Авеля Каїном. Після чого людство вступило на шлях роз'єднання. Незважаючи на тисячоліття, які минули, немов дні, пори року й роки, цей «цикл» усе ще триває.
Друге тисячоліття
Друге тисячоліття почалося із хрестових походів, а потім монгольських вторгнень у мусульманський світ, який у той час був серцем світу й історії. Незважаючи на війни й руйнування, а також злочини, які були скоєні іноді в ім'я релігії, а іноді в ім'я економічної, політичної й військової переваги, це тисячоліття побачило апогей розвитку цивілізацій Сходу – цивілізацій, заснованих на духовності, метафізичних, загальноприйнятих і вічних цінностях, і цивілізацій Заходу, які були засновані на природничих науках. Багато важливих географічних відкриттів і наукових винаходів відбулися саме у цьому тисячолітті.
Однак цивілізації Сходу й Заходу існували окремо. Цей поділ, який не повинен був відбутися, ґрунтувався на тому, що перша дотримувалася дистанції від природничих наук, тоді як друга відійшла від духовності, метафізики й вічних і незмінних цінностей. У результаті цього останні століття другого тисячоліття стали свідками нещасть, які не піддаються аналізу. Внаслідок зростаючої зарозумілості й егоїзму людства, причинами яких стали його досягнення, люди змушені були терпіти всесвітній колоніалізм, невиправдані масові вбивства, революції, які коштували мільйонів життів, неймовірно кровопролитні й руйнівні війни, расові дискримінації, величезну соціальну й економічну несправедливість, а також залізні завіси, побудовані режимами, чиї ідеології й філософії прагнули заперечувати буття, волю, гідність і честь людини. Частково з причини цих страхіть, а частково внаслідок деяких пророцтв із Біблії деякі люди на Заході бояться, що світ знову опиниться в потоках крові й руїнах розладу. Вони досить песимістично налаштовані й турбуються про те, як минеться нове тисячоліття.
Наші сподівання
Сучасні комунікаційні й транспортні засоби перетворили світ у «велике село». Так що ті, хто сподівається, що радикальна зміна в країні обумовлюється тільки самою країною й обмежується нею, не мають уявлення про сучасні реалії. Наш час – це час інтерактивних взаємин. Нації й народи ще більше залежать один від одного, і ситуація вимагає близькості у взаємовідношеннях.
Ця мережа відносин, які вийшли за межі грубого колоніалізму й існують на основі взаємного інтересу, забезпечує деякі переваги для більш слабкої сторони. Більше того, завдяки технологічному прогресу, особливо завдяки досягненням цифрових електронних технологій, можливості для отримання й обміну інформацією поступово розширюються. У результаті цього людина виходить на перший план, здійснюючи заміну тиранічних режимів демократичними урядами, які поважають особисті права людини.
Оскільки кожна людина, на відміну від тварин, уособлює все людство, то особистими правами не повинні жертвувати заради суспільства, а соціальні права повинні залежати від індивідуальних прав. Із цієї причини основні людські права й свободи, притаманні відкритим людству релігіям, були прийняті стомленим війною Заходом. Цим правам надається перевага в налагодженні всіх відносин. Першочерговим правом є право на життя, яке було даровано Богом і якого може позбавити тільки Бог. Для підкреслення важливості цього права в ісламі в Корані є основний ісламський принцип:
«Той, хто уб'є живу душу не за душу, й не за насильство на землі, той ніби всіх людей знищить. А той, хто цю душу вбереже, той ніби всіх людей спасе від смерті.» (Св. Коран, 5:32).
До інших прав належить свобода совісті й віросповідання, свобода мислення й свобода слова, право мати власність й недоторканність житла, право одружуватися й мати дітей, право спілкування й пересування, а також право безперешкодно отримувати освіту. Принципи ісламського права, засновані на цих та інших правах, прийняті сьогодні сучасними правовими системами, включаючи захист життя, віросповідання, власності, відтворення, інтелекту, а також було запозичено й основне сприйняття людей як рівних між собою істот, і, відповідно, відмова від будь-якої дискримінації – расової, за кольором шкіри або мовою спілкування. Усе це буде – і повинно бути – невід'ємними принципами нового тисячоліття.
Я вірю й сподіваюся, що всупереч хвилюванню деяких людей, світ нового тисячоліття буде більш щасливим і справедливим місцем, де буде більше співчуття. Іслам, християнство й іудаїзм мають той самий корінь; по суті, вони мають однакові основні принципи й живляться з того самого джерела. Незважаючи на те, що ці релігії століттями жили у протистоянні одна одній, спільні моменти між ними і спільна відповідальність за будівництво щасливого світу для всіх Божественних створінь роблять обов'язковим міжрелігійний діалог. Цей діалог на сьогодні розширився, щоб обійняти релігії Азії й інших регіонів. Результати позитивні.
Як уже зазначалося, цей діалог буде розбудовуватися як обов'язковий процес, і послідовники всіх релігій знайдуть шляхи, щоб стати ближчими й допомогти один одному.
Попередні покоління стали свідками завзятої боротьби, якої ніколи не повинно було бути – боротьби науки й релігії. Цей конфлікт привів до виникнення атеїзму й матеріалізму, що мали найбільший вплив на християнство. Наука не може суперечити релігії, тому що метою релігії є розуміння природи й людства, які є частинами єдності проявів таких Божественних атрибутів, як Воля й Сила. Джерелом релігії є Божественний атрибут Слова, який знайшов своє відображення в ході людської історії у вигляді Священних книг, таких, як Коран, Євангеліє, Тора й інші, які були даровані пророкам, починаючи з Адама. Завдяки зусиллям християнських і мусульманських теологів і вчених, конфлікт між наукою й релігією, який тривав кілька століть, здається, буде вичерпаний або, принаймні, його абсурдність буде, зрештою, визнана.
Завершення цього конфлікту й новий тип освіти, який з'єднає релігійні й наукові знання з моральністю й духовністю, породять істинно освічених людей із серцями, освітленими релігійними знаннями й духовністю, інтелектом, освітленим позитивними науками; людей, що мають усі можливі людські гідності й моральні цінності й знають про всі соціально-економічні й політичні умови свого часу. Перед своїм заходом наш старий світ відчує і переживе дивну «весняну пору». Ця весняна пора побачить, що прірва між багатими й бідними буде постійно зменшуватися, світові багатства будуть розподілені більш справедливо, відповідно до виконаної роботи, вкладеного капіталу і потреб; не буде дискримінації за расовою ознакою, кольором шкіри, мовою спілкування або світоглядом; а основні людські права і свободи будуть захищені. Людина вийде на передній план і, зрозумівши, як можна реалізувати свій потенціал, вона піде вперед на шляху до того, щоб стати «посталою людиною», яка злітає на крилах любові, знань і віри.
У цей новий весняний період, коли науковий і технічний прогрес будуть узяті до використання, люди зрозуміють, що сучасний рівень науки й технологій нагадує життєвий етап, на якому дитина вчиться повзати. Людство буде організовувати польоти в космос, немов це просто поїздка до іншої країни. Мандрівники на шляху до Бога, ті прихильники любові, які не мають часу для ворожості, донесуть натхнення у своїх серцях до інших світів.
Так, ця весняна пора виникне на основі любові, співчуття, милосердя, діалогу, сприйняття інших людей, взаємоповаги, справедливості й дотримання прав. Це буде час, коли людство відкриє свою істинну сутність. Великодушність і доброта, праведність і чесноти стануть основою світу. Щоб не трапилося, світ рано або пізно стане на цей шлях. І ніхто не зможе перешкодити цьому.
Ми молимося й у своїх молитвах просимо Безконечно Милостивого Бога про те, щоб наші надії і сподівання дали результат.
- Створено .