Істинні мусульмани не можуть бути терористами

Істинні мусульмани не можуть бути терористами

Іслам тлумачиться як «схилятися, підкорятися». Іслам є релігією миролюбною, релігією  безпеки і миру. Ці принципи є настільки звичними в житті мусульманина, що коли він зупиняється заради здійснення намазу, він відключається від усіх зв’язків з цим світом, вклоняється і падає ниць перед Богом, а потім встає і з’єднує руки на знак поваги. Коли закінчується намаз, для мусульманина ніби оновлюється життя. Він закінчує намаз привітанням тих, хто знаходиться поряд, бажає їм здоров’я, безпеки і миру, а потім приєднується до інших людей.

Вітатися і бажати іншому миру вважається закономірним і приязним діянням в ісламі. Дійсно, коли у Пророка Мухаммада (с.а.с.) запитали: «Який вчинок в ісламі найбільш поміркований?». Він відповів: «Давати їжу іншим і вітатися з усіма».

Звинувачення в тероризмі

Незмірно скорботним є те, що іслам, який ґрунтується на зазначених вище принципах, дехто розглядає як синонім тероризму. Це є великою історичною помилкою, яка демонструє, що ці люди нічого не знають про дух ісламу і не здатні зрозуміти його всією душею, бо система, яка базується на мирі й безпеці, не може асоціюватися з тероризмом. Люди повинні розглядати іслам з позицій його власних джерел і істинних віруючих, які уособлюють цю релігію упродовж усієї історії, а не керуватися діями незначної меншості, яка презентує її у збоченому вигляді. Істиною є те, що в ісламі відсутня жорстокість, фанатизм і нетерпимість. Ця релігія повністю заснована на прощенні і терпінні. Такі стовпи любові і терпіння, як Мевляна, Юнус Емре, Ахмед Ясаві, Бедіуззаман та подібні до них люди прекрасно відображали цей аспект ісламу і стали історичним втіленням любові і терпіння.

Джихад в ісламі

Джихад є елементом ісламу, який існує на особливих принципах, що націлені на видалення усіх перешкод заради захисту чи звеличення Бога. Ми можемо навести чисельні приклади з історії, пов’язані з цим питанням. Як нація ми створили надійний захист на багатьох напрямах, таких як Чанаккале (Туреччина) і Траблусгарп (Лівія). Чи повинні ми були сказати ворогам, які намірялися окупувати нашу країну: «Ви прийшли, аби зробити нас Цивілізованими. Як чудово! Просимо! Ви навіть привели з собою вояків!» У світі завжди були битви, які є неминучою реальністю людства. Однак аяти Корану, даровані Мухаммаду (с.а.с.), які визначають, чим є джихад, і його умови, хибно трактуються іншими. По суті, ці люди, які не спромоглися збагнути, чим є істинний дух ісламу, не спроможні віднайти межу між широкими і більш витонченими його поняттями. І коли вони стикаються з чимось, що викликає їхню ненависть, це призводить до неправильного розуміння ними ісламу, у той час, як душа істинного ісламського суспільства сповнена любові і близькості до усього світу. Поет якось сказав: «Мухаммад був породжений любов’ю; без Мухаммада що станеться з любов’ю?».

Любов визначає існування

Так, Мухаммад (с.а.с.) є людиною любові. Він також відомий як «Хабібуллах», це ім’я – від слова «Хабіб», що означає «той, хто любить Бога, того любить Бог». Суфії, такі як Імам Раббані, Мавлана Халід і Шах Веліуллах Дехлеві,  кажуть, що найвищим ступенем є любов.

Бог створив світ з любові, а іслам створив тонкий візерунок цієї любові. Як сказав інший містик, любов – це резон де тре, тобто зміст існування всесвіту. Звичайно, не дивлячись на усе це, ми не можемо заперечувати, що в ісламі є елемент насильства в ім’я стримування ворожих або злочинних дій. Однак деякі люди сприймають ці елементи, які повинні бути другорядними, як основу ісламу, у той час як фактично іслам – це мирна релігія. За ісламом, ми повинні любити все, що створено, в ім’я Господа. А ненавидіти і ворожо ставитися ми повинні до нечистих і аморальних почуттів і думок, до богохульства. Господь створив людину доброю (Св. Коран, 17:70), і можна сказати, що кожному дарована ця якість у тій чи іншій мірі. Одного разу Посланець Господа (с.а.с.) побачив єврейський похорон і зупинився, щоб висловити свою пошану. Коли йому нагадали про те, що померлий був іншої віри, він відповів: «Але він був людиною». Цим він підкреслив цінність, яку іслам вбачає у людстві.

Ось такою була повага нашого Пророка до людей. Те, що знаходиться за неправильним розумінням деякими мусульманами і мусульманськими організаціями ісламу як релігії, залученої до терористичних дій, які трапляються у світі й незалежно від ісламу, треба шукати не в ісламі, а в самих людях, у їхньому помилковому трактуванні й інших чинниках. Так само, як іслам не є релігією тероризму, так само й будь-який мусульманин, який правильно розуміє іслам, не може бути терористом.

Не дивлячись на існування деяких виключень, тлумачення ісламу турками досить позитивне. Якби ми могли поширити у всьому світі тлумачення ісламу через розуміння його такими стовпами, як Мевляна й Юнус Емре, та якби ми могли передати їхнє послання любові, побажання діалогу й терпіння, то люди усього світу подалися б у обійми цієї любові, миру й терпимості, які ми уособлюємо. 

Терпимість ісламу така широка, що Пророк (с.а.с.) особливо заборонив навіть говорити те, що може образити інших. Але, попри усі зусилля Мухаммада (а.с.), Абу Джахль так і не ставши мусульманином, помер нещасливою людиною. Ім’я Джахаль буквально означає «неуцтво». Цей темний і грубий чоловік усе своє життя був недругом Пророкові (с.а.с.). У той же час ставлення Пророка до нього стало дисциплінуючим принципом мусульман. Так, після завоювання Мекки, син Абу Джахаля, який сам був мусульманином, став у раді виступати проти свого батька, за що Пророк зробив йому зауваження.

Повага до людства

У іншому хадисі Пророк (с.а.с.) сказав, що великим гріхом є сварити чиїхось батька або матір. Його спитали, а що як людина сварить батьків свого чоловіка або дружини. На це він (с.а.с.) відповів, що якщо хтось сварить батька чи матір іншого, то він допускає можливість, щоб сварили його власних батьків, і тим самим він стане причиною цього.

Беручи до уваги, що Пророк (с.а.с.) завжди виявляв повагу до інших, той факт, що сьогодні люди вважають релігію за поважну причину для неповажного ставлення до інших, означає, що вони неправильно розуміють свого Пророка, тому що в ісламі немає місця для ненависті і ворожості.

Коли ми читаємо Коран, то бачимо, що він повністю побудований на всепрощенні і терпимості. В сурі «Сімейство Імрана» в Корані сказано:

«Тих, хто витрачає у достатку і скруті, хто стримуючи гнів, прощає людям – благодіяння жалує Господь!» (Св. Коран, 3:134).

Дозвольте далі пояснити значення цих слів. Ви потрапили в ситуацію, від якої у вас закипає кров, наприклад, вам нанесли образу чи скривдили. Ви повинні поводити себе настільки спокійно, наскільки це є можливим, і не вживати ніяких дій у відповідь. Коран навчає нас, як поводяться високоморальні люди навіть тоді, коли хочеться накинутися на іншого: «Вони настільки великодушні, що коли стикаються з ситуаціями, які зводять їх з розуму, то ковтають свій гнів, як шпичак, і звертають погашений погляд до чужих недоліків. Арабські слова з цього аята мають багато значень, наприклад слово «казм» означає ковтання того, що неможливо проковтнути, у той час як «казім» означає когось, хто ковтає свій гнів.

В іншій сурі Аллах (хвала Йому) говорить своїм послідовникам:

«Адже той, хто кається і робить добро, той щирий перед Аллахом (Св.Коран, 25:71).

Ісламський стиль

Коли ми дивимося на достойне життя нашого Пророка (с.а.с.), то бачимо, що він на практиці здійснював те, чому навчає Коран. Наприклад, тому, хто прийшов і признався у прелюбодіянні, просячи про очищення своєї душі від гріха, яким би не було покарання, Пророк сказав: «іди додому і кайся. Немає гріха, якого б Господь не міг простити». Інший хадіс розповідає, як одна людина звинуватила іншу перед Пророком (с.а.с.) у крадіжці. Але коли вже було призначене покарання, чоловік повернувся до злодія і пробачив йому, на що Пророк сказав: «Чому ти не пробачив з самого початку?»

Таким чином, розглянувши усі подробиці в деталях, наведених з оригінальних джерел, ми бачимо, що поведінка тих, хто поводиться з іншими з ненавистю і ворожістю, чий гнів посилює протистояння мусульманам, євреям, християнам – усім, крім них самих, і хто обмовляє їх, називаючи невіруючими, жодним чином не пов’язана з ісламом. Як ми вже зазначали вище, іслам є релігією любові й терпимості. А мусульмани є хранителями любові, які уникають будь-якого тероризму й які позбулися будь-якої ненависті і ворожості.

Tweet

Whatsapp