Портрети щиросердих людей
Щиросерді люди – богатирі духом і водночас справжні герої духовності завдяки своєму баченню, а також вірі й вчинкам. Глибина їхнього сприйняття заснована не на їхніх знаннях або набутому досвіді, а на багатстві сердець, чистоті душ і близькості до Господа. Вони вірять, що принципи, запропоновані людству в ім'я знання, мають цінність лише за умови, що вони відкривають істину. Також вони не беруть до уваги інформацію, і особливо абстрактні знання, які не мають практичного значення, оскільки вони не допомагають людям зрозуміти реальності творіння, речей і суті самих людських істот.
Щиросерді люди – живий пам'ятник скромності й смиренності; вони присвятили себе духовному життю, відчуженому від усього духовного й матеріального бруду, вони завжди готові відректися від плотських бажань і встати на боротьбу з такими виявами зла, як ненависть, образа, жадібність, ревнощі, егоїзм і пристрасть. Вони постійно прагнуть дати іншим те, що їм дійсно потрібно, повідати близьким, що вони відчувають до навколишнього світу й того, хто піде за ними. Вони завжди терплячі й уважні. Люди віри й дії, які живуть за своєю вірою, а не займаються пустими балачками, є винятковим прикладом для інших. Такі люди йдуть уперед, ніколи не зупиняючись, навчаючи тих, хто йде до Бога, як до Нього прийти. Нищівне багаття для пристрастей палає в них усередині й не згасне ніколи. Однак вони ніколи не скаржаться близьким, щоб не передавати іншим це невгасиме страждання внутрішнього горіння. Вони постійно віддають тепло душам тих, хто шукає в них притулок.
Сподівання трансцендентного світу чітко виблискує в очах людей серця. Присвятивши себе служінню Богу, вони є людьми прогресу й боротьби з відстанями, які їм доводиться долати подібно до породистих арабських скакунів, поки вони не досягнуть Господа, не вимагаючи нічого навзаєм.
Щиросерді люди – настільки віддані послідовники істини, що все, про що вони мріють, – утвердження справедливості на Землі, і все, чого вони бажають, – відречення від своїх мирських бажань. Вони відкривають свої серця всім і кожному, щиро вітаючи, і мають статус ангелів-охоронців суспільства. Вони прагнуть ставитися до кожного залежно від його поведінки й учинків, намагаються уникати суперництва й образ. Навіть якщо цим людям час від часу доводиться робити вибір на користь своїх переконань і методів, вони не конфронтують з іншими. Навпаки, вони люблять усіх, хто служить в ім'я їх релігії, ідеалів і своєї країни. Більше того, вони захоплюються творчою діяльностю своїх ближніх і намагаються виявляти якнайбільше поваги до філософії й ідей, прийнятих іншими.
Одночасно з виконанням своїх обов'язків щиросерді люди надають особливої уваги пошукам Божої милості і допомоги. Вони концентруються на єдності й солідарності, вважаючи їх тими засобами, які використовує Бог для надання нам допомоги. Вони готові безкорисливо співробітничати з усіма, хто йде по істинному шляху. В ім'я єдності віри вони продовжують свій шлях, не зважаючи ні на які труднощі. Вірячи в те, що єднання веде до милосердя Божого, а розбрат – у нікуди, ці люди докладають усіляких зусиль для одержання допомоги й доброї волі всіх і кожного, і завжди отримують її від Бога.
Щиросерді люди люблять Господа й віддано шукають Його схвалення. Вони зв'язують свої вчинки з Його благоволінням, незважаючи на обставини. Вони виявляють величезне бажання порадувати Його, і заради цієї мети завжди прагнуть використовувати або покинути все, що мають у матеріальному і нематеріальному світі. У царстві їхнього мислення ніколи не буде місця для таких неприємних думок, як «я це зробив», «мені вдалося», «я ухитрився це провернути». Такі люди наповнюються щастям від виконання завдань ближніми, ніби вони це роблять самі для себе. Вони отримують задоволення, ніби виконували цю роботу для себе, і покірно йдуть за іншими людьми, залишаючи їм визнання й славу. Вони вважають інших більш гідними й успішними в служінні релігії й людству, надаючи іншим досконалі засоби для досягнення своєї мети, ці люди, відступивши в тінь, продовжують свій життєвий шлях як «пересічні люди».
Щиросерді люди занадто заглиблені у боротьбу зі своїм Его й недоліками, щоб цікавитися помилками інших. Навпаки, вони є прикладом того, якою повинна бути хороша людина, закликаючи інших ставити перед собою більш високі цілі. Вони закривають очі на те, що ближні можуть зробити щось погане або виявити якусь негативну реакцію. Люди серця відповідають посмішкою тим, хто керується у своєму житті песимізмом, нейтралізують погане ставлення своєю добротою, не прагнуть заподіяти болю, навіть якщо їм самим безперестанку роблять боляче.
Для духовної людини, борця за істину, яка присвятила себе тому, щоб своїми почуттями, думками й учинками заслужити схвалення Бога, головним пріоритетом є життя, пронизане абсолютною вірою й утверджене відвертою щирістю. Тому неможливо, щоб такій людині щось завадило досягнути своєї мети, навіть якби її запропонували рай і весь світ на додачу.
Щиросерді люди ніколи не змагаються з тими, хто поділяє їхні ідеали, хто йде тією ж дорогою, і не заздрять їм. Навпаки, вони завершують те, що не закінчили інші, й у співробітництві з іншими ставляться до них так, ніби всі вони є частинами одного цілого, взаємопов'язаними органами одного організму. Вони відходять на задній план із повним розумінням самозречення, висуваючи своїх однодумців наперед у будь-якому питанні. Вони діють як наставники діяльності ближніх, аплодуючи їм і вітаючи їх досягнення з радістю, яку можна відчути лише на великому святі. Залишаючись вірними своїм методам досягнення цілей, люди серця узгоджують усі свої дії з природою. При цьому вони намагаються виявляти максимум поваги до думок і вчинків інших. Плідно співробітничаючи з іншими людьми, вони вміють співіснувати з ними в гармонії. Вони борються за те, щоб замінити слово «я» на «ми». Однак у першу чергу вони приносять своє щастя в жертву успіху інших людей, не сподіваючись на подяку чи на повагу. Вони навіть вважають, що сподівання подібного – це форма морального розпаду, і тому уникають ситуацій центру уваги, слави й багатства, подібно до того, як рятуються від змії або скорпіона. Люди серця не марнославні, вони не хочуть, щоб про них пам'ятали якнайдовше.
Духовні люди не порушують нічиїх прав і ніколи не прагнуть відплати. Вони зберігають спокій навіть у найкритичніші моменти, і прагнуть зробити те, чого чекають від людини серця. Вони завжди відповідають добром на зло й погані вчинки, і, вважаючи заподіяння зла характерною рисою негативної особистості, поводяться з усіма, хто завдав їм шкоди, як взірці високої особистості.
Духовні люди живуть життям, осяяним світлом Корану й сунни, милосердя, богобоязні й співчуття, благословення й добродійності. Вони постійно в авангарді боротьби з егоїзмом, гординею, марнославством й іншими почуттями, що вбивають душу. Шанування цих людей адресоване Істинному Володареві; вони говорять: «Усе від Нього». Коли ж розмова заходить про категорії волевиявлення, вони не говорять «я», знаходячи притулок у рятівному «ми».
Щиросерді люди нікого не бояться. Ніщо не введе їх у паніку. «Покладаючись на Бога, докласти всіх зусиль для досягнення мети, очікуючи всього іншого від Його допомоги» – цей принцип вкоренився у їхній характер, і вони ніколи не порушують своїх обіцянок.
Під час розмови з будь-ким люди душі ніколи не втрачають самовладання й не ображаються ні на кого, чиє серце звернене до Господа. Коли вони бачать, що їхні брати й сестри по вірі чинять неправильно, вони не залишають своїх одновірців. Для того, щоб уникнути роздратування, вони не піддають розголосу зроблені помилки. Навпаки, вони звинувачують себе за те, що стали свідками аморального вчинку.
Щиросерді люди уникають коментувати ті погляди віруючих, які можуть бути інтерпретовані по-різному. Вони позитивно трактують те, що бачать і чують, і ніколи не беруть участі у негативних судженнях.
З кожним своїм вчинком люди душі усвідомлюють, що цей світ не є місцем для винагороди – це світ служіння. Отже, вони виконують свої обов'язки у найсуворішій дисципліні, вважаючи, що турбуватися про результат справ є виявом неповаги до Бога. Вони вважають справи, зроблені в ім'я Господа і за Його волею, особливою відзнакою й пріоритетом служіння релігії, вірі й людству; незалежно від того, наскільки великі їхні сподівання, вони присвячують їх Богу, не думаючи про свою заслугу.
Руйнування всіх справ і планів не може кинути людей серця в розпач, і протистояння з іншими їх не обмежує. Вони говорять: «Цей світ не місце для конфліктів і пліток, він створений для терпіння», – і продовжують свій шлях. Шукаючи вихід із будь-якої ситуації, вони не втрачають надії навіть у найкритичніші моменти й постійно розробляють нові стратегії. Сьогодні, коли загальнолюдські цінності потоптані як ніколи, коли з’являється релігійна ніша, коли в кожному куточку видно зло, заподіяне легкодумством, люди душі потрібні світу як повітря, щоб дихати, і вода, щоб напитися.
- Створено .